В день святого Валентина
збуваються мрії,
щастя всім цей день приносить,
Любов,Віру і Надію.
Когось кохаєш дуже дуже,
та він про це не знає.
А той про кого і не згадуєш,
тебе чомусь кохає.
Прагнучи в житті мети,
головне мати бажання,
все можливо досягти тільки разом у коханні!

Твій голос - наче музика дощу,
Живе у серці і бентежно грає,
Здається в світі кращого не має,
Ніж надивитися на тебе досхочу.
Твоя поява - сонце серед ночі,
Що крізь туман промінчиками б'є,
Так щастя пробивається моє,
Бо серце, мов троянда пити хоче...

Дві речі між людьми найбільшого вартують,
Життя й кохання - тіло і душа.
Без духа тіло - прах, його вітри роздують
Й знаку не стане, заросте трава

Так без кохання і життя тьмяніє
Як лист осінній піде в небуття
Щасливий той, хто зрозуміть зуміє
Що лиш Любов - продовження життя.

Я люблю тебе, милий,
Кохаю безтямно.
Нащо це почуття
Народилось так рано.
В мене є сил багато,
Щоб сльози сховати,
Та не зможу я довго
Про ніжність мовчати.
І найважче з усього
Чого я не знаю,
Чи ти зможеш відчути,
Те, що я відчуваю.
Так боюся почути,
Хто в серці у тебе,
Може інша зіграє
Твою наречену.
Я страждаю від того,
Що не можу рукою
Торкнутись тебе,
Побути з тобою.
Поцілунок мій перший,
П’янкий та жагучий
Віддам тобі, любий,
Відверто, рішуче.
Тепло мого тіла
Відчуй у долонях
Невже мій вогонь
Ні про що не говорить
Коли дивишся в очі
Я погляд ховаю
Ти читаєш думки мої,
Добре це знаю.
Та чи знаєш ти те,
Що тобою живу я,
Лише мрію про тебе,
Страждаю, сумую.
Ти мовчиш, - мені лячно
Говориш – бажаю
Я тебе зрозуміти
Як саме, гадаю.
Ти не хочеш, а може
Боїшся стосунків.
Моє щастя не в тім
Скільки в тебе дарунків.
Подарунок найкращий
Тремтінням я вкрила
Я кохаю, а значить,
Я це заслужила!

Я так тебе люблю,
Що стримати не в силах
Моїх бажань і мрій політ,
І в день любові Валентинів
Наважилась освідчитись тобі.
Моє кохання, як метелик:
Тендітне, ніжне, боязкею
Лиш обернись - я біля тебе,
А не помітиш - то й нема мене.

Про тебе думаю щоночі,
з тобою сплю у своїм сні.
Та лиш тебе одного хочу,
прийди прошу я лічу дні.
Я лічу дні до зустрічі з тобою
бо сильно так тебе люблю,
ти не даєш мені спокою
і у ночі я деколи не сплю.
Не сплю бо думаю про тебе,
про нас обох ти так і знай,
почуй молитву мою Боже,
а ти мене лише кохай.

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Люблю Тебе!!!
Я люблю тебе!можливо так...
але це почуття немов безхмарне небо у душі
Душа болить,душа кричить,
так я люблю тебе ...
сумую за тобою ,і плаче серденько моє
чому ти не зімною
чому,скажи мені чому...
Вибач,що серед усіх вибрав я тебе
тебе я вибрав-ні ,не я ,а серденько моє!
Любов моя до тебе ,як сонечко
що сходить і заходить -та незгасає.
незнаю чи будеш ти зімною
незнаю чи хватить сили
почуттів моїх до тебе
не муч мене ,
не мовчи крізь сльози
не залишай мене самого
з біллю у душі,
а будь зі мною
бо серце моє є твоїм...
Так хочу я тебе обійняти
обійняти і поцілувати,
і буде все цвісти в саду
бо знай що я тебе люблю!!!
пам'ятатиму про тебе
та знов і знов про тебе
як усміхалась ти мені у вісні
як дарувала ти мені квіти весняні
як дарувала ти тепло моїй душі
заплачу я ,це тільки сон
це тільки сон...а жаль, що сон
Нічого, біль мине ...
і я піду ...
піду ,пам'ятатиму про тебе
але серце моє вже не те.
і знов заплачу я
заплачуть квіти у саду
бо я кохаю і це прекрасно
Я Люблю Тебе!!!
саме так-Тебе Люблю !!!

У місячні весняні ночі
Коли усе вже уві сні
Я знову бачу ясні очі -
Вони всміхаються мені.
Такі ранкові і привітні,
Як перший пролісок весни.
Серед юрби вони помітні.
Найкращі, над усе вони!
Вони всміхаються ласкаво,
А інколи такі сумні...
В них відображення яскраве -
Найкращі почуття твої.

Дві половинки серця,
Блукають по землі,
Дві половинки серця,
Сумують у житті,
Сумують і не знають
Чи стрінуться колись,
Але любов несе їх
Крізь час на відстань сліз.

Моя любов до тебе не згасає!
Промінням сяє у твоїй красі.
Мов місяць у тумані виринає,
І мовби осінь постає в пітьмі.
Чарівні сльози капають невпинно,
з небес зривають листя в забутті
Моя любов мов чарівна перлина
загублена в троянди красоті.
Бо ти наповнюєш моє життя собою,
І лиш тобою я живу!
Твоє кохання збережу довіку,
І щастя наше в серці пронесу!

У цей день амури нас усіх вітають,
Із Валентином нас поздоровляють,
І шлють тобі поцілунок палкий привіт,
А я на них уваги не звертаю
І слова,"Я тебе кохаю",
Ніяк не можу тобі сказать,
Вчив я їх, разів може з п'ять,
І тут прийшов момент
Коли слова оті величні,
Сказати треба в твої дні критичні:
Люба я тебе кохаю
Без тебе я помираю,
Ні дня, ні ночі, я не проживу
Поки тебе я не побачу

Сонечко, я відчуваю до Тебе надзвичайно велике
і воістину прекрасне почуття,
без якого людина не живе,
а просто існує – це кохання.
Ти для мене все і навіть більше,
Ти та, заради якої я почав жити і дихати.
Я КОХАЮ І БУДУ КОХАТИ ТЕБЕ ВІЧНО!

Душа, як голуб, в клітці б'ється,
Коли коханої не чує голос.
І тіло тлінне кинути все рветься
Шукать летить і в заметіль і в холод.

І лише сонця промінь, що коханням зветься
Усе єство безмежно заспокоїть
Теплом наповнить. Смуток цей минеться.
Душа, як голуб, світу усміхнеться!

Якби я був сльозою в Твоїх очах -
то скотився б в низ, щоб поцілувати Тебе.
Якби Ти була сльозою в моїх очах -
я б ніколи не плакав, щоб не втратити Тебе.

Роздіті мрії, стиглі фрукти,
нектар із манго на столі,
роздерта блуза, поцілунки,
й погаслі свічки на землі.
Тіла, що в щасті загубились
й душі гармонії фонтан,
мабуть для цього народились
й тому не боїмося ран.

Мої думки в незвичнім плині
Мов ноти стеляться, летять
Вони сплітають павутиння
Під серця стук й дихання такт.

Все так раптово, навіть швидко
Як літній дощ в спекотний день,
Так несподівано, нестримно,
Та ні ж, сплапновано день в день.

Зірки на небі мерехтіли
Вони спадали нам до ніг
Їм мабуть також нетерпілось,
Щоб посміхнулись ми й до них.

Я не боюсь тобі зізнатись,
Можливо в котре, хоч й тремчу,
Заглянь лиш в очі і побачиш -
Як щиро я тебе люблю!

Між нами зараз кілометри,
але голос твій ніжний я ловлю,
і мені хочеться крикнути на весь світ:
я люблю тебе, дуже сильно люблю.

Усе на світі лиш для Тебе:
і це високе синє небо.
Усе для Тебе. Навіть я...
Я сонцем засвічуся в небі...
Усе зроблю заради Тебе...

Якщо буває таке щастя,
такі солодкі чудеса,
то це, мабуть, у сні нам здасться,
подарували небеса.
Мабуть вони так захотіли щоб в сні ти стала сенс життя.
щоби мої думки летіли, й це незбагненне відчуття.
Вони так хочуть, а я невмію, сказати "ні" на долі знак.
тому прости як не зумію втекти від твого слова "ТАК".

До мене ти вві сні приходиш,
І уст торкаєшся моїх.
Твій дотик теплий, ніжний, незабутній
Нагадує мені кохання.
Твій погляд. Твої очі сині
Завжди подобались мені,
А твої руки, твої губи…
О Боже.
В ці нестерпні муки.
Мене знов час назад несе.
Забути досі я не можу
Усе, що було в нас тоді.
Забути хочу, а вернути.
За це віддам все на Землі.
Тебе я досі ще кохаю.
Кохаю я тебе, люблю.

Крізь суворі вітри й хуртовини
Крізь тумани, ліси і поля,
З Валентином тебе я вітаю,
Найдорожча кохана моя.

Я закричу на цілий світ
Я всіх людей переконаю
Що найпалкіше в цьому світі
Одного лиш тебе кохаю

Бажаю тобі кохання, але не такого як – місяць,
Він холодний.
Бажаю тобі кохання, але не такого як – сонце,
Воно заходить,
Бажаю тобі кохання, але не такого як – вітер,
Він гуляє,
Бажаю тобі кохання, але такого як – небо,
Воно безкрає.

Хочу з днем Валентина привітати,
Та цю Валентину подарувати.
Милуйся, читай й бережи,
А якщо скучаєш - дзвони!

Ти став частинкою мого життя.
З тобою всі пов'язані думки.
І як захочу залишитися одна - то вже не зможу,
Бо зі мною завжди ти.
Ти у думках моїх, і в своїх снах я бачу твої гарні очі.
І моє серце у твоїх руках.
Та бути на одинці я не хочу!
Чому ж ти іноді не розумієш,
Що я кохаю лиш тебе?!
Робити боляче - я знаю, ти умієш.
А я і подумки не зраджую тебе.
Я житиму із думкою про те,
Що зможу залишитися собою.
Та вже ніяк не зміню я одне -
Що я живу, і житиму тобою!